Жінка під час війни
Минуле
Коли в минулу війну, Другу Світову, чоловіки поверталися додому, їм надавали шану (і тим, що не поверталися). Їх внесок в мир був прийнятий. Були сердечні вдячності, були нагороди, пізніше зробили свято, де шанували бійців.
А внесок жінок, що залишилися самі з малими дітьми, не був оцінений. Ні на рівні держави, ні на людському. Бо «всі так жили».
Всі так жили, але кожна жінка окремо переживала страхи та важкості: як врятувати дітей і чим їх кормити. Все це лягло на жіноче тіло і в жіночу душу. І більшість жінок впоралися: і в часи війни, і після неї. Як найменш, наші бабусі впоралися.
А чи є день пошани цих жінок? Чи видавали їм винагороди? Чи казали їм вцілілі чоловіки та діти «дякую»?
Жіночий подвиг залишився невизначеним, невбаченим, виключеним. Жіночий героїзм, в більшості випадків, виключили. Бо – «хто ж повинен про дітей піклуватися, як не мати».
Сьогодення
І зараз відбувається щось подібне. Наші жіночки, в більшості своєї, знаходяться в кращих умовах, ніж їх бабусі. Побутово краще, і це досягнення сучасного людства. Вони не покинуті сам-на-сам з бідою та голодом (Боже збав).
Але їх моральний стан також важкий. І це те, що знов може стати виключеним і схованим за красивими іноземними фото. Це потрібно бачити та не виключати, щонайменше – самім жінкам. Бачити свої страхи, свій розпач, свою тугу. Інакше все знов буде повертатися по колу, з епохи в епоху, поки не визнає людство і жіночий героїзм, який є завжди в такі часи (та й в мирні теж).
Мої обидві бабусі залишилися в часи минулої війни самі, без чоловіків. Одна – з 4 дітьми, друга – з 5. Моя мама була народжена в 1943, коли в селі стояли німці.
Страх голоду та страх за своїх дітей і що їх не буде чим кормити, я відчувала постійно, з дитинства. Несла в собі ті жах та тугу, що були в обох бабусях. Які, мабуть, ніколи про це не розповідали. Вклоняюся їм з вдячністю і відчуваю, як з плечей та шиї сповзає напруження. Я теж боялася, що моїх дітей не буде чим кормити, хоч і жила в інші часи.
Сьогодні вклоняюся жіночій силі і жіночій слабкості. Бачу. Плачу. Відчуваю.
Якщо ви також несете в собі щось подібне, запрошую на розстановки та індивідуальну терапію. Працюю з родовими динаміками та прихованими почуттями. Запис: 050-905-28-14 (писати).