Уявіть, що ви народилися в тернині

Ви росли й постійно ранилися об колючки, вам було боляче, але ви могли навіть не розуміти, що в цьому просторі не так і чому болить. Коли ви підросли, ви змогли вилізти з тернини й побачили, що навколо є й інші місця, де нема колючок. Ви почали жити, але ваші рани кровоточили й були заражені, деякі гнили й створювали ще більший біль, ніж до того.

Нарешті ви вирішили піти до лікаря й вилікували усі порізи, проколи та продезінфікували усі рани. Це також було боляче, але було варто того: ви пізнали, що таке жити без болю і що взагалі таке можливо.

А потім ви провідали свої тернини й… Як ви гадаєте, що буде, коли ви залізете в цей кущ з колючками? Так, ви поранитеся, бо це цілком природно.

Тому іноді єдиний вихід – триматися подалі від рідних тернин. Бо терапія не робить вас залізобетонними, не нарощує важкі панцирі (це робить тернина). Терапія дає можливість вилікуватися й почати розділяти здоровий простір від того, що травмує, допомагає налагодити зв’язок зі своїми власними колючками тощо.

А тернина не винна, що вона має колючки, її нема за що звинувачувати. Це не ефективно. Так само не ефективно прийти до тернини й намагатися зрізати її колючки, бо це буде вже її каліцтво й помста.

Але ви повинні розуміти, що тернина залишиться терниною. І якщо ви будете туди занурюватися, ви все одно будете ранитися. Можливо, не так сильно, бо станете більш обережними, але поранення можуть бути. Терапія не зробить вас байдужою людиною. І шрами залишаться, й можуть іноді поболювати. Це теж нормально.

Але терапія зможе допомогти вам вилікуватися, прийняти своє життя й свій досвід, зрозуміти себе й світ, поверне вас до стану, де рішення приймаєте ви, а не ваші рани.

Мій тг-канал (блог, розклад заходів): https://t.me/artemenko_pro

Книга “Стосунки з мамою“