Страждання як родинний спадок
Деякі діти готові вмерти, аніж протистояти батьківській динаміці страждання.
Історія людства, яку ми знаємо, це історія страждання. Кожне наступне покоління є продуктом попереднього. Якщо попереднє страждає, то логічно, що наступне теж буде жити в тому емоційному стані. Бо іншої моделі нема.
Начебто нема.
Незважаючи на страхи, жахи, які супроводжують людей по життю, існує все ж таки уявлення про щастя, любов, гармонію, підтримку тощо. Існує десь на загально людському світогляді.
Але в родинах часто страждання – це живильне середовище. Про них розповідають, їми залякують, їх бояться, навіть, якщо їх нема.
Особливості головного мозку людини
Мозок так влаштований, що він орієнтований на небезпеку. Тож запам’ятовуємо ми те, що небезпечно, лячно, жахливо. Це – відповідальність найдревнішого, але й найпримітивнішого, мозку людини – рептильного. Йому 200 млн. років. Він заточений на запобігання небезпеки. Він орієнтується на таке почуття як страх.
Лімбічна система головного мозку добавляє нам почуттів. Лімбічному мозку 50 млн. років. Скоріш за все, за почуття страждання, як і гніву і печалі, відповідає ця система.
Неокортес – кора головного мозку – існує всього якихось 2 млн. років. І вона надає нам можливість мати свідомість і інтелект.
В принципі, 2 млн. років не так вже й мало. Але ми все ще не вибираємо свідомість – тобто свідомий вибір, в тому числі і емоційного стану. Ми все ще націлені на страждання, гнів та сум.
Страждати легше
Бо протистояти напрацюванням століть, що зберігаються в родових системах, дуже важко.
Навіть в сучасному світі, який надає велику кількість накопиченої інформації щодо людини, багато людей не дивляться в цей бік, звично підтримуючи страждання як головний стан душі.
І цьому важко противитися.
Тому багато людей готові навіть віддати перевагу смерті – легше вмерти, ніж жити – ніж протистояти ідеї страждання, яка закріплена практично в кожній родині.
Але це знов-таки підкріплення старого світогляду.
Мені особисто віри в майбутнє придає інформація, яка зараз в відкритому доступі для кожного бажаючого, а також велика кількість психологів, психотерапевтів й духовних цілителів. Може, завдяки сумлінній праці людей, що хочуть вийти з світу страждання, людству знадобиться менше, ніж 2 млн.років?
Знайти мене в соцмережах: