“Нещасні” родини
Якщо ви народилися в нещасній родині, які в вас шанси стати щасливим? Ви коли-небудь задумувалися над тим, що робить «нещасна» родина з її новими членами? Як виховує? Яку атмосферу вбирає в себе чиста психіка дитини?
Якщо в дитині вроджені оптимістичні якості, це стає для неї проблемою, бо тоді вона почуває себе «не такою як всі». А дитина всім своїм єством хоче бути з усіма, хоче бути прийнятою, жадає бути своєю. Заради цього готова бути хоч м’ячиком для биття, хоч емоційною грілкою. І що з нею при цьому відбувається? Так, вона стає нещасною. Такою, як всі.
Основний принцип
«Якщо мені погано, то і всім повинно бути погано» — це принцип нещасних родин. В таких родинах діти не сміються, а якщо й почнуть, то їх швидко загасять. В таких родинах всі героїчно працюють за копійки й зляться на тих, у кого копійок трохи більше — тоді вони «нечесні». В таких родинах нема красивих жінок й чоловіків, всі темні, занедбані й часто неохайні. Бо нема часу на такі «радощі». Тут нема кохання, а є грубий секс. Нема грошей, а є відкладення на похорон чи чорний день.
Люди живуть в цьому поколіннями, свято вірячи в те, що життя для страждання. Насправді, створюючи ці страждання самостійно. І вірять, що Різдво чи Новий рік принесуть їм нове життя. Щиро бажаючи щастя в вітаннях й щиро не бажаючи щастя насправді нікому, навіть своїм дітям.
Яким вибратися з цієї концепції ой як важко.
Бо вплив відбувається на декількох рівнях, й на всіх цих рівнях підтримується ідея нещастя. Релігійному: «Ісус страждав і нам велів», хоча Ісус казав про любов й закликав радіти. Соціальному: «Хлопці в окопах мерзнуть, а вони тут ниють, що без світла», не питаючи, а чи хотіли би хлопці, щоб їх жінки і діти теж мерзли. Сімейному: полем родових динамік та атмосферою завзятого смутку.
Які шанси у людини бути щасливою? Дозволити собі радість, якщо радість під забороною?
Подивіться, як це звучить: «дозволити радість». Тобто радість потребує дозволу. Це дивно, але це так. Ви можете її собі заборонити, можете дозволити. І найчастіше легко заборонити. А ось дозвіл потребує іноді неймовірних зусиль: вилізти зі смоли заборон, заздрощів, сорому, провини, почуття вини й бог зна чого ще, що люди створили для того, щоб вони та їх діти були завжди нещасними.
І жодне Різдво чи Пасха, чи Новий рік вам цього не нададуть. А надасть психотерапія. Бо людина, що не працює з собою, одночасно живе в двох станах: сама і страждає, сама і забороняє щастя іншим. Така правда. Хоча може свято вірити, що хоче всім щастя. Насправді забороняючи будь-який його прояв.
Мій тг-канал: https://t.me/artemenko_pro
Соцмережі: